руна
РУНА1 див. руни1.
РУНА2 див. руни2.
РУНА3, рун, мн. (одн. руно, а, с.). Молоді, густі сходи посівів; вруна. - Сей рік зарідливий буде. Подивитись на руна польові: жита такі, що й вуж не пролізе (Вовчок, І, 1955, 147); Дубки стали вже вищими за жито, і тепер їхній затінок оберігав його руна (Ів., Дубок, 1950, 15); // Густа, буйна зелень. Надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика (Гончар, Тронка, 1963, 10); * У порівн. Кругом хати ріс зелений та густий, як руно, шпориш (Н.-Лев., III, 1956, 323).
РУНА, и, ж., діал. Луна. Засне долина. На калині І соловейко задріма. Повіє вітер по долині,- Пішла дібровою руна, Руна гуляє, божа мова (Шевч., І, 1963, 18).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | руна | руни |
Родовий | руни | рун |
Давальний | руні | рунам |
Знахідний | руну | руни |
Орудний | руною | рунами |
Місцевий | на/у руні | на/у рунах |
Кличний | руно | руни |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | руна | руни |
Родовий | руни | рун |
Давальний | руні | рунам |
Знахідний | руну | руни |
Орудний | руною | рунами |
Місцевий | на/у руні | на/у рунах |
Кличний | руно | руни |
руно
РУНО1, а, с. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. - А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і - на весь сарай! (Гончар, Тронка, 1963, 148); Лискуче руно славно в'яжеться, не розсипається (Горд., Вірність, 1943, 69); *Образно. Туман розвіявся, як дим, тільки де-не-де останні його волохаті руна танули в бузкових ущелинах (Донч., III, 1956, 504); *У порівн. Шерсть на тій собаці як руно (Сл. Гр.); // Вовна, настрижена з однієї вівці. Тільки він один щодня здіймав панові п'ятдесят - шістдесят тонких рун (Стельмах, Хліб.., 1959, 48); // Овеча шкура з вовною. Свіжого віття накидав, овечим накрив його руном. Сів на цім місці тоді і улюблений син Одіссеїв (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 274); *У порівн. Не встрелив велета господь своїм ясним перуном, він тільки сном його накрив, немов м'якеньким руном (Л. Укр., І, 1951, 459); // перен. Густе, пишне волосся. - Здорові! - привітався він, скидаючи.. шапку та показуючи ціле руно посивілого волосся на голові (Мирний, III, 1954, 12).
Золоте руно: а) в старогрецькій міфології - золота бараняча шкура. Фантастичні оповідання про населення Причорномор'я збереглися в деяких грецьких легендах про золоте руно, про мандрівки Одіссея тощо (Іст. СРСР, І, 1956, 17); б) те, що має найвищу якість, є найціннішим. Отари [овечок] - золоте руно степовиків - блукають по всьому примор'ю (Гончар, Тронка, 1963, 316).
РУНО2 див. руна3.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | руно | руна |
Родовий | руна | рун |
Давальний | руну | рунам |
Знахідний | руно | руна |
Орудний | руном | рунами |
Місцевий | на/у руні | на/у рунах |
Кличний | руно | руна |