рус
РУС, а, ч. 1. іст. Житель Київської Русі. У IX-Х ст. значно розширилась область розселення східних слов'ян, яких стали називати русами, або руськими, а їх країну - Руссю (Іст. СРСР, І, 1957, 29).
2. заст. Росіянин. Товстий, добродушний турок.. спокійно вів річ: - ..я так і знав, що він рус, втікач... (Коцюб., І, 1955, 381).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рус | руси |
Родовий | руса | русів |
Давальний | русові, русу | русам |
Знахідний | руса | русів |
Орудний | русом | русами |
Місцевий | на/у русі, русові | на/у русах |
Кличний | русе | руси |
русий
РУСИЙ, а, е. Світло-коричневий з жовтуватим або сіруватим відтінком (про волосся). Вона ростом невеличка, Ще й літами молода, Руса коса до пояса, В косі стрічка голуба (Сто пісень.., 1946, 212); Примружує очі Іван голубі, Чуб русий у Йвана (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 8); // Який має волосся такого кольору (про людину). Русий хлопчина; *Образно. Заходить в морі сонце русе, торкнулось хвилі (Гонч., Вибр., 1959, 356).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | русий | руса | русе | русі |
Родовий | русого | русої | русого | русих |
Давальний | русому | русій | русому | русим |
Знахідний | русий, русого | русу | русе | русі, русих |
Орудний | русим | русою | русим | русими |
Місцевий | на/у русому, русім | на/у русій | на/у русому, русім | на/у русих |