спрягти
СПРЯГТИ1 див. спрягати.
СПРЯГТИ2, спряжу, спряжеш; мин. ч. спряг, ла, ло; і СПРЯЖИТИ, жу, жиш, перех. Док. до прягти, пряжити 1, 2. Накупить [мати] їй і горішків, і медяничків, і тарані, і гороху їй спряже... (Кв.-Осн., II, 1956, 444); Дід Маврикій заметушився: - Яєчню спряж, онуко, та меду постав (Донч., IV, 1957, 109); [Кармелюк:] Я їх [панів] живих на огні спряжу! Я їх, собак скажених, своїми руками передушу! (Вас., III, 1960, 239); Щира Домаха не перечила Прісьці приставити горщечок борщу з курятиною, спрягти молоко або спекти яєчню у своїй печі (Л. Янов., І, 1959, 173).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спряжу | спряжемо |
2 особа | спряжеш | спряжете |
3 особа | спряже | спряжуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спріг | спрягли |
Жіночий рід | спрягла | |
Середній рід | спрягло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спряжімо | |
2 особа | спряжи | спряжіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спрігши |