свистячі
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свистячі | |
Родовий | свистячих | |
Давальний | свистячим | |
Знахідний | свистячі | |
Орудний | свистячими | |
Місцевий | на/у свистячих | |
Кличний | свистячі |
свистячий
СВИСТЯЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до свистати. 2. у знач. прикм. Який утворює присвист, свист. На свистячих інструментах звук утворюється вдуванням повітря через отвір в корпусі (флейта) або через свисток (сопілка) (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 26); В її тіло впивалась гнучка, свистяча лозина (Донч., III, 1956, 35); Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (Кол., Терен.., 1959, 148); // З тембром свисту, зі свистом. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі згуки (Коцюб., II, 1955, 313); Вона підвела голову і тихо спитала свистячим шепотом: - Як «не прийде»? (Збан., Таємниця.., 1971, 172).
^ Свистячі звуки (приголосні), лінгв.- приголосні, при вимовлянні яких повітря проходить через вузьку щілину між зубами і язиком, напр., с, з, ц. Зачепить [Синявін] конем базарного роззяву - той смачно вилається з притиском на свистячих приголосних (Ле, Міжгір'я, 1953, 69).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | свистячий | свистяча | свистяче | свистячі |
Родовий | свистячого | свистячої | свистячого | свистячих |
Давальний | свистячому | свистячій | свистячому | свистячим |
Знахідний | свистячий, свистячого | свистячу | свистяче | свистячі, свистячих |
Орудний | свистячим | свистячою | свистячим | свистячими |
Місцевий | на/у свистячому, свистячім | на/у свистячій | на/у свистячому, свистячім | на/у свистячих |