священнослужитель
СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Хотк., Довбуш, 1965, 413); Священнослужителям стає чимраз важче людям релігійні теревені правити (Мельн., Коли кров.., 1960, 142); // Взагалі особа, що здійснює богослужіння. У неділю про напад Наполеона Бонапарта.. оповістили священнослужителі по всіх церквах (Бурл., О. Вересай, 1959, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | священнослужитель | священнослужителі |
Родовий | священнослужителя | священнослужителів |
Давальний | священнослужителеві, священнослужителю | священнослужителям |
Знахідний | священнослужителя | священнослужителів |
Орудний | священнослужителем | священнослужителями |
Місцевий | на/у священнослужителі | на/у священнослужителях |
Кличний | священнослужителю | священнослужителі |