сентименти
СЕНТИМЕНТИ, ів, мн., розм. Вияв надмірної чутливості. Незламні ми. Без зайвих сентиментів ідем на бій, як наші йшли брати (Сос., І, 1957, 474); Уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені.. І як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 10); - Сентименти! - буркнув Михайло, коли ми його наздогнали майже на узліссі. - Бігали прощатись із річкою? (Досв., Вибр., 1959, 57).
@ Розводити (розвести) сентименти - виявляти надмірну чутливість. - Ось вона сидить тут і думає про нас. Не розводьте драм і сентиментів (Ю. Янов., II, 1958, 162).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сентименти | |
Родовий | сентиментів | |
Давальний | сентиментам | |
Знахідний | сентименти | |
Орудний | сентиментами | |
Місцевий | на/у сентиментах | |
Кличний | сентименти |