сердити
СЕРДИТИ, джу, диш, недок., перех. Викликати гнів, роздратування; гнівити. А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Шевч., І, 1963, 129); Він визнавав за жінкою більші права, ніж дає їй іслам, і тим тільки сердив свою правовірну дружину (Коцюб., II, 1955, 135); Орися весь час плакала і тремтіла, в неї все валилося з рук, взявшись за діло, вона не доводила його до кінця, це сердило стару (Тют., Вир, 1964, 278).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | серджу | сердимо |
2 особа | сердиш | сердите |
3 особа | сердить | сердять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сердитиму | сердитимемо |
2 особа | сердитимеш | сердитимете |
3 особа | сердитиме | сердитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сердив | сердили |
Жіночий рід | сердила | |
Середній рід | сердило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сердьмо | |
2 особа | сердь | сердьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сердячи | |
Минулий час | сердивши |