скотина
СКОТИНА, и, ж. 1. збірн. Те саме, що скот. Скотина Іде пасучися, рядком Ідуть за нею батько й мати (Шевч., II, 1963, 362); Вигнав пастушок скотину на поляну (Хотк., І, 1966, 136); На цих землях і велося панське господарство, де сіяли пшеницю та вирощували табуни скотини (Коцюба, Нові береги, 1959, 85); [Мотря:] Піди, синашу, та допоможи дідові упорядкувати скотину (Мороз, П'єси, 1959, 15); // Одна тварина. Та й справді, хороший був ослик, людяний, смирний, слухняний. Жалко скотину (Коцюб., II, 1955, 151); * У порівн. - Кундель, бач, який здоровий, мов скотина (Гл., Вибр., 1951, 130).
2. перен., розм. Про грубу, жорстоку, підлу людину. Вона допевнилася, що її муж - скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов'ю? (Март., Тв., 1954, 268); // Уживається як лайливе слово. - Гудзь! - обізвав учитель. - Сюди!..- Накарачки, скотино! - гукнув учитель (Мирний, І, 1954, 328); - Пробачте, я інтелігентна людина, і прошу... - Я теж інтелігент! - ледве стримуючи лють, роздільно і тихо сказав Щорс. - Ми обоє вчились на народні гроші, скотина (Довж., І, 1958, 172); - Но, но! - галасує начальник поліції. - Не пащекуй, скотино! (Ю. Янов., І, 1954, 171).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скотина | скотини |
Родовий | скотини | скотин |
Давальний | скотині | скотинам |
Знахідний | скотину | скотин |
Орудний | скотиною | скотинами |
Місцевий | на/у скотині | на/у скотинах |
Кличний | скотино | скотини |