сланець
СЛАНЕЦЬ, нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків, серед яких також трапляються проверстки пісковиків та глинистих сланців (Геол. Укр., 1959, 279); Природний покрівельний сланець - це тонкошарувата гірська порода, яка утворилася з глинястих сланців і відзначається рівною поверхнею (Рад. Укр., 31.VIII 1951, 3); Уже місяць блукають комсомольці в тайгових нетрях. У двох місцях знайшли вони родовища залізняку і сланцю (Донч., II, 1956, 44).
@ Аспідний сланець див. аспідний; Горючі сланці - глинисті, піскуваті й вапнякові породи, що містять продукти розкладу органічної речовини і внаслідок цього здатні горіти; використовуються як сировина для перегонки і як паливо. Величезні поклади горючих сланців зустрічаються у Карпатах (Цюпа, Україна.., 1960, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сланець | сланці |
Родовий | сланцю | сланців |
Давальний | сланцеві, сланцю | сланцям |
Знахідний | сланець | сланці |
Орудний | сланцем | сланцями |
Місцевий | на/у сланці | на/у сланцях |
Кличний | сланцю | сланці |