СЛІВЦЕ, я, с. 1. Зменш.-пестл. до слово 1. Дідок усе її потішав якимись маленькими, сухенькими слівцями (Хотк., II, 1966, 294); Одно невеличке слівце «Дін» як молотком ударило її в голову (Мирний, І, 1949, 240); // Влучне, дотепне, виразне слово. Особливої жвавості надають розповіді широко представлені в байках Глібова різного роду слова і слівця від окремих часток до цілих висловів, характерних для усного мовлення (Курс іст. укр. літ. мови. І, 1958, 427); Інколи можна зберігати - в перекладах з близької мови - і деякі діалектизми або особливо цікаві слівця (Рильський, IX, 1962, 80).

@ Вуличне слівце - те саме, що Вуличне слово (див. слово). - Що це - «шамовка?» - спитала Наталка.- Все, що жуємо. - Вуличне слівце,- поморщився Дробот (Жур., Нам тоді.., 1968, 127); Гостре (загостре і т. ін. ) слівце - те саме, шо Гостре (загостре і т. ін. ) слово (див. слово). Старий явно глузував з дівчат, але вони вдали, ніби не помічають того насмішкуватого тону. Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Ткач, Плем'я.., 1961, 52); Закидати (закинути) слівце кому, за кого - те саме, що Закидати (закинути) слово (див. слово). Влас Харитонович тим часом квапився і Надію залучити на підмогу: - Закинь йому слівце. Тебе він послуха (Баш, На.. дорозі, 1967,144); - Хочеш, я за тебе [матері] слівце закину? - Не треба. Хочу побути вдома (Збан., Курил. о-ви, 1963, 203); Замовити слівце [добре (прихильне)] за кого - те саме, що Замовити [добре (прихильне)] слово (див. замовляти). Альошка - начальник, і що б то за батька замовити перед Чучком слівце! Хіба ж догадається? (Логв., Літа.., 1960, 141); Красне слівце - те саме, що Красне слово (див. красний); Міцне слівце див. міцний; [Не] для (задля, ради) красного слівця див. красний; Не промовляти (не промовити) [і] слівця - те саме, що Не промовляти (не промовити) і слова (див. промовляти). Як-то тихо, глухо!.. По тижнях слівця було не промовимо любого (Вовчок, І, 1955, 266); Ні слівця, ні півслівця див. півслівця; Перекинутися слівцем - те саме, що Перекинутися словом (див. слово). Стомлювалась вона дуже, це правда: то в лікарні, то на курсах кваліфікації. А все ж таки могла б уряди-годи в невісткою слівцем перекинутися. Де там! (Мур., Жила.. вдова, 1960, 76).