смуглявий
СМУГЛЯВИЙ, а, е. Трохи смуглий (про шкіру). Очі в Єремії блищали, смугляві щоки почервоніли. Вид аж пашів гнівом (Н.-Лев., VII, 1966, 73); Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Гончар, III, 1959, 226); * Образно. Гарячий, смуглявий липень забарвив червоною оздобою вишневі сади (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 49); // Який має таку шкіру (про людину). Між рядками селянських коней, миршавих, схудлих, вештаються [на ярмарку].. смугляві патлаті цигани з своїми шкапами (Н.-Лев., VII, 1966, 357); Із низенької хати вийде мати смуглява моя, буде сина свого виглядати... (Сос., І, 1957, 213); // у знач. ім. смуглявий, вого, ч.; смуглява, вої, ж. Той (та), що має трохи смуглу шкіру. Смуглява й русявенька все ув очах моїх стояли. Як видіння... (Тич., Зростай.., 1960, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смуглявий | смуглява | смугляве | смугляві |
Родовий | смуглявого | смуглявої | смуглявого | смуглявих |
Давальний | смуглявому | смуглявій | смуглявому | смуглявим |
Знахідний | смуглявий, смуглявого | смугляву | смугляве | смугляві, смуглявих |
Орудний | смуглявим | смуглявою | смуглявим | смуглявими |
Місцевий | на/у смуглявому, смуглявім | на/у смуглявій | на/у смуглявому, смуглявім | на/у смуглявих |