сплакувати
СПЛАКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Плачучи, судорожно вдихати повітря. - Чого ти кричиш? - грізно запитав він. - Чого ж вони дражнять? - сплакуючи, одмовив Кирилко (Мирний, І, 1954, 153); * Образно. Верби сплакували листям, і золоті сльози гнало за водою (Тют., Вир, 1964, 377).
@ Сплакувати очі (вічі і т. ін. ) - плачучи, псувати собі зір. [Єва:] Почуваю, що це великі дні, а ми не бачимо їх. І темне серце, і темні очі плачуть... [Антін:] У нас [сліпих] думка - це очі, і не треба сплакувати їх... (Ірчан, І, 1958, 132); Розійшлися їхні долі, Мабуть, вже не буде стрічі, Хоч за них [дітей] батьки в костьолі Сплакують старенькі вічі (Павл., Пальм. віть, 1962, 58).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплакую | сплакуємо |
2 особа | сплакуєш | сплакуєте |
3 особа | сплакує | сплакують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплакуватиму | сплакуватимемо |
2 особа | сплакуватимеш | сплакуватимете |
3 особа | сплакуватиме | сплакуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сплакував | сплакували |
Жіночий рід | сплакувала | |
Середній рід | сплакувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплакуймо | |
2 особа | сплакуй | сплакуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сплакуючи | |
Минулий час | сплакувавши |