спротивити
СПРОТИВИТИ, влю, виш; мн. спротивлять; док., перех., рідко . 1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. [Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини.. Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози, хоч знав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну нашу хату... (Л. Укр., II, 1951, 227).
2. Викликати вороже ставлення до когось.
Спротивити собі, заст. - настроїти проти себе кого-небудь. Усіх собі спротивив.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спротивлю | спротивимо |
2 особа | спротивиш | спротивите |
3 особа | спротивить | спротивлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спротивив | спротивили |
Жіночий рід | спротивила | |
Середній рід | спротивило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спротивмо | |
2 особа | спротив | спротивте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спротививши |