спіритичний
СПІРИТИЧНИЙ, а, е. Стос. до спіритизму, пов'язаний з ним. Я взагалі давно вже втратила віру в «духів» і спіритичних і всяких інших (Л. Укр., V, 1956, 396); // Прикм. до спірит. Звичайно, в спіритичні здібності безжурного опецькуватого Юрченка ніхто не вірив, але весело було дивитись, як він самозаглиблено засукував рукава, робив надмірно серйозне обличчя (Кир., Вибр., 1960, 70).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спіритичний | спіритична | спіритичне | спіритичні |
Родовий | спіритичного | спіритичної | спіритичного | спіритичних |
Давальний | спіритичному | спіритичній | спіритичному | спіритичним |
Знахідний | спіритичний, спіритичного | спіритичну | спіритичне | спіритичні, спіритичних |
Орудний | спіритичним | спіритичною | спіритичним | спіритичними |
Місцевий | на/у спіритичному, спіритичнім | на/у спіритичній | на/у спіритичному, спіритичнім | на/у спіритичних |