стибій
СТИБІЙ, -ю, ч. Sb. Хімічний елемент, проста речовина якого – сріблясто-білий крихкий напівметал, який застосовують у металургійній, ґумовій, фармацевтичній промисловості, піротехниці і т. ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Стибій | |
Родовий | Стибію | |
Давальний | Стибієві, Стибію | |
Знахідний | Стибій | |
Орудний | Стибієм | |
Місцевий | на/у Стибії | |
Кличний | Стибію |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стибій | стибії |
Родовий | стибію | стибіїв |
Давальний | стибієві, стибію | стибіям |
Знахідний | стибій | стибії |
Орудний | стибієм | стибіями |
Місцевий | на/у стибії | на/у стибіях |
Кличний | стибію | стибії |