столочити
СТОЛОЧИТИ, лочу, лочиш, док., перех. Пригнути, надломити трав'янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них. Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги.. Надумавсь він горох посіять за житами.. Та от жнива наспіли: Горох поїли знов, ще й жито столочили (Зеров, Вибр., 1966, 431); // Позбавити врожаю (поле, город, луку і т. ін.), витоптавши, вибивши посіви, городину тощо. Баби, дівки та молодиці - Упень столочать сінокіс (Манж., Тв., 1955, 123); Хижий ворог зламать захотів наші сонячні крила, наші ниви стоптать, столочити (Сос., II, 1958, 218); // Сколупати (землю, грунт і т. ін.). Столочити сніг на дорозі.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | столочу | столочимо |
2 особа | столочиш | столочите |
3 особа | столочить | столочать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | столочив | столочили |
Жіночий рід | столочила | |
Середній рід | столочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | столочімо | |
2 особа | столочи | столочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | столочивши |