стоптаний
СТОПТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до стоптати. На дощенту витолоченій і стоптаній на багно галявині темною горою височів Бутень [тур] (Загреб., Диво, 1968, 79); Електрична лампочка.. кидала яскраве світло на стоптаний перед складом сніг (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43); Хто з людей не встиг вихопитись на гору.., той попадає на роги і під ноги бидлові і конає, стоптаний в болоті (Л. Укр., II, 1951, 209); Обізвавсь Тарас Трясило Гіркими сльозами: «Бідна моя Україно, Стоптана ляхами!» (Шевч., І, 1963, 42); Перед очима старої промайнула - крізь давнину літ - ядуча курява далеких доріг, стоптаних її босими ногами (Жур., Вечір.., 1958, 393); // у знач. прикм. Поникли голови козачі, Неначе стоптана трава (Шевч., II, 1963, 51); Пасли [хлопчики] свою худобу неподалік від села на вигорілій, стоптаній толоці (Цюпа, Три явори, 1958, 3); Під Москвою ми відкидаємо катів, і багряніють кров'ю злою полотна стоптаних снігів (Сос., II, 1958, 184); Почуття страшної образи й болю за стоптану любов стихійно охоплює її (Збірник про Кроп., 1955, 265); Чумарчина в дірках на йому, картуз аж рудий - виношений такий, - коліна позалатувані, чоботи стоптані... (Тесл., З книги життя, 1949, 3); Оксана дивиться на свої ноги в стоптаних балетках (Кучер, Голод, 1961, 423); // стоптано, безос. присудк. сл. Всі шляхи на Україні Стоптано та збито (Перв., II, 1958, 171).
2. у знач. прикм., перен., розм. Те саме, що немолодий. - Чого заманулося? паничів! - усміхнулась Зайчиха.. - Та хоч би який стоптаний, - жартує Параска (Мирний, IV, 1955, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стоптаний | стоптана | стоптане | стоптані |
Родовий | стоптаного | стоптаної | стоптаного | стоптаних |
Давальний | стоптаному | стоптаній | стоптаному | стоптаним |
Знахідний | стоптаний, стоптаного | стоптану | стоптане | стоптані, стоптаних |
Орудний | стоптаним | стоптаною | стоптаним | стоптаними |
Місцевий | на/у стоптаному, стоптанім | на/у стоптаній | на/у стоптаному, стоптанім | на/у стоптаних |