сторопіти
СТОРОПІТИ, ію, ієш, док., розм. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо. Питання було таке несподіване, незрозуміле, що мати.. сторопіла (Л. Янов., І, 1959, 411); Вигляд у Максима був такий, що Настя сторопіла (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 72).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сторопію | сторопіємо |
2 особа | сторопієш | сторопієте |
3 особа | сторопіє | сторопіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сторопів | сторопіли |
Жіночий рід | сторопіла | |
Середній рід | сторопіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сторопіймо | |
2 особа | сторопій | сторопійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сторопівши |