стригун
СТРИГУН, а, ч. Однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву. Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались чисто всі, два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Григ., Вибр., 1959, 276); Трохи осторонь стояли другі меншенькі ясельця, а біля них Трохимова корова та конячка; хтось прив'язав туди ще й стригуна (Л. Янов., І, 1959, 167); - А я на конях гасаю з дитинства. Ще піонеркою виховувала для армії.. стригунів (Логв., Літа.., 1960, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стригун | стригуни |
Родовий | стригуна | стригунів |
Давальний | стригунові, стригуну | стригунам |
Знахідний | стригуна | стригунів |
Орудний | стригуном | стригунами |
Місцевий | на/у стригуні, стригунові | на/у стригунах |
Кличний | стригуне | стригуни |