строщити
СТРОЩИТИ, строщу, строщиш, док., перех. 1. розм. З силою поламати що-небудь. Я тую.. калину Строщу і зламаю (Чуб., V, 1874, 284); // перен. Знесилити, зломити кого-небудь фізично або морально. - Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. (Мирний, III, 1954, 171).
2. вульг. Жадібно з'їсти що-небудь у великій кількості. Рябка, тетерю, саламаху - Як не було: поїли [троянці] з маху І всі строщили сухарі (Котл., І, 1952, 167); Отець Палладій строщив за чаєм черстві проскури, що лежали на тарілці (Н.-Лев., III, 1956, 370).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | строщу | строщимо |
2 особа | строщиш | строщите |
3 особа | строщить | строщать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | строщив | строщили |
Жіночий рід | строщила | |
Середній рід | строщило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | строщімо | |
2 особа | строщи | строщіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | строщивши |