ступати
СТУПАТИ, аю, аєш, недок., СТУПИТИ, ступлю, ступиш; мн. ступлять; док. 1. перев. на що, у що. Ставити ногу куди-небудь, на щось. Намагаючись як можна тихше ступати на дерев'яні сходи, не зачинивши за собою дверей, пішов [Федір Прохорович] до хати будити своїх хлопців (Трубл., І, 1955, 124); Вона ступала в дощові калюжі (Мал., Чотири літа, 1946, 189); Усі рушили слідом за ним і пішли самою кромкою берега, ступаючи інколи в воду (Смолич, V, 1959, 35); Смотритель увійшов у клас, ступив на кислиці, посковзнувся й дав сторчака (Н.-Лев., III, 1956, 317); Поночі він ненароком ступив батькові на руку (Епік, Тв., 1958, 389); Він зупинявся біля тинів, вибирав місце, куди ступити, щоб у свої постоли не набрати крижаної води (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14); // Ставати на що-небудь. Вихователька, крекчучи, ступила на ослінчик і почала ретельно обслідувати, чому ж таки погасла лампадка (Донч., III, 1956, 22).
@ Курці ступити ніде - те саме, що Курці ніде клюнути (див. курка). Хати ліпились одна побіля одної, а на городі - курці ступити ніде було (Головко, А. Гармаш, 1971, 354); На кривавий шлях ступати (ступити) див. кривавий; Не знати, на яку ступити: а) догоджати кому-небудь, запобігати перед кимсь. Кінчалося те все рясними безпричинними сльозами.. А стара.. не знала вже, на яку й ступити, яким духом дихнути. - Що тобі, моя ясонько, що тобі, золото? (Хотк., II, 1966, 33); Гнат Ступа буквально не знав, на яку йому ступити перед молодою дояркою (Вол., Дні.., 1958, 125); б) почувати себе дуже незручно. Вона так відріже, так обсоромить усякого, що не знатиме, на яку ногу ступити! (Кв.-Осн., II, 1956, 427); Нога не ступить див. нога; Ногою ступити ніде - немає вільного місця. Ідеш, а на землі ніде ногою ступити: гнізда, яйця, голенькі пташата плутаються в траві, одні вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються (Гончар, Тронка, 1963, 31); Ступати (ступити) на слизький шлях (на слизьку дорогу) див. слизький; Ступати (ступити) на хистку кладку див. хисткий; Ступити не давати - переслідувати кого-небудь, присікуватися до когось. Почала братова мене знов допікати. Вже тепер і ступити мені не дасть..: ..та те не добре, та се не гаразд! (Вовчок, І, 1955, 13).
2. Переставляючи ноги, роблячи кроки, змінювати місце в просторі, рухатися, йти (про людину або тварину). Під ним коник вороненький Насилу ступає (Шевч., І, 1951, 7); Іде Давид по дорозі, ступає широко (Головко, II, 1957, 10); Воли тихо ступали, підбиваючи злегка пилюку (Томч., Готель.., 1960, 70); Мінери повільно ступали, виставивши вперед тонкі держаки міношукачів (Перв., Дикий мед, 1963, 18); Не встиг [парубок] ступить десяти ступнів, як пісня стихла (Мирний, І, 1949, 127); Ступивши кілька кроків, я зупинявся, щоб подивитись, чи не збились з дороги мої товариші (Збан., Ліс. красуня, 1955, 19); * Образно. Вечір нечутно ступав по землі (Кочура, Родина.., 1962, 37); Селом ступала, збиваючи клуби пороху, розпалена, до безумства смілива, на все готова народна помста (Вільде, Сестри.., 1958, 269).
@ Крок у крок ступати див. крок; Кроку не може (не міг і т. ін. ) ступити; І кроку не ступить (не ступлять) див. крок; Кроку ступити не можна - про неможливість вільно діяти; Не годен у слід ступити див. слід1; Слід у слід ступати див. слід1; Ступати [нога] в ногу див. нога.
3. Роблячи крок, входити куди-небудь. Василенко ступає на подвір'я, а Созоненко з розмаху гасить хвірткою місячну рамку (Стельмах, II, 1962, 96); Вставив ключ в замок пудовий І ступив паша в темницю (Нагн., Вибр., 1957, 271); Двері раптом відчинились, і до хати ступив секретар комсомольської організації (Довж., І, 1958, 73); Він ступив до кімнати і зупинився, вражений. Кімната була червона, ніби охоплена полум'ям (Загреб., Спека, 1961, 74); // Потрапляти куди-небудь, опинятися десь. Роман з порога ступає на лісову доріжку, і його ще наздоганяють клапті незакінченої розмови сторожа (Стельмах, І, 1962, 338); Збройного славлю звитяжця, що перший з надмор'їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський (Зеров, Вибр., 1966, 221); Як тільки віддалилася вітчизна, ще не ступивши на чужу землю, зрозумів [М. Гоголь]: він за кордоном (Полт., Повість.., 1960, 395); // Входити, в'їжджати куди-небудь. - А тут він.. за Джмелями з голоблею ганявся. Нащо вони тобі здалися? Німці ж тільки ступлять - тебе ж першого на шворку, горе ти моє нещасне... (Тют., Вир, 1964, 371).
@ Не ступала [людська] нога див. нога.
4. у сполуч. із сл. з ноги на ногу. Стоячи на місці, спиратися навперемінно то на одну, то на другу ногу; переступати. Ліниво всі встали, ліниво ступаєм з ноги на ногу (Коцюб., II, 1955, 230).
5. перев. із сл. путь, шлях і т. ін., перен. Починати інший спосіб життя, діяти в іншому напрямку. - Треба йти в колгосп. На нову путь ступати. Годі вам шкапинкою на смужечці крутитися (Коцюба, Нові береги, 1959, 359); За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (Граб., І, 1959, 82); Слідом за російським народом на шлях соціалізму першим ступив народ України (Рад. Укр., 18.I 1951, 3).
6. тільки наказ. сп. ступай, ступайте. Уживається як наказ або прохання піти куди-небудь або залишити когось, щось. - Ступай до поліції! - приказав Забіяка (Мирний, І, 1954, 261); - Іди, тебе обрали на кошового! - Змилуйтеся, панове, - сказав Кирдяга, - який з мене кошовий. - Ступай, кажуть тобі! - кричали запорожці (Довж., І, 1958, 234); - Ступайте увесь народ до волості; губернатор приїхав, збирайтесь усі (Кв.-Осн., II, 1956, 149).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ступаю | ступаємо |
2 особа | ступаєш | ступаєте |
3 особа | ступає | ступають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ступатиму | ступатимемо |
2 особа | ступатимеш | ступатимете |
3 особа | ступатиме | ступатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ступав | ступали |
Жіночий рід | ступала | |
Середній рід | ступало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ступаймо | |
2 особа | ступай | ступайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ступаючи | |
Минулий час | ступавши |