сумування
СУМУВАННЯ, я, с. 1. Стан за знач. сумувати. Замість поважного, філософського сумування з'являлося бажання.. співати, сміятися (Крим., Вибр., 1965, 335); Мій бідний Ленський! Сумування Було не довге по тобі (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 169).
2. рідко. Те саме, що сум. Були в нас давні радощі; були в нас старі сумування (Вовчок, І, 1955, 251).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сумування | сумування |
Родовий | сумування | сумувань |
Давальний | сумуванню | сумуванням |
Знахідний | сумування | сумування |
Орудний | сумуванням | сумуваннями |
Місцевий | на/у сумуванні | на/у сумуваннях |
Кличний | сумування | сумування |