сьорбати
СЬОРБАТИ, сьорбаю, сьорбаєш, недок., перех. і без додатка, розм . 1. Їсти рідку страву, набираючи ложкою. Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба насподі (Номис, 1864, № 11997); Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку, обводячи інколи оком світлицю (Коцюб., II, 1955, 367); Ще не кипів куліш, і, дожидаючи, поки він звариться, всі [козаки] поважно сьорбали захалявними ложками з іншого казанка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 65); // Їсти рідку страву, видаючи при цьому характерні звуки. Сьорбав [Андрій] юшку так голосно, наче хотів заглушити жінчине голосіння (Коцюб., II, 1955, 22); Мовчить [Тарас] та сьорбає з ложки, аж луна йде (Вас., Вибр., 1954, 157); Їв він якось особливо, зовсім не сьорбаючи з ложки (Цюпа, Три явори, 1958, 7).
Несолоно сьорбавши - не досягнувши чого-небудь. Тепер, коли небезпека була позаду, Ананію здавалося, що не так уже й страшно було. Не рискувавши, підеш несолоно сьорбавши... (Ю. Янов., І, 1954, 141); Сьорбати носом - з шумом утягувати носом повітря, щоб затримати виділення слизу.
2. Пити, перев. видаючи при цьому характерні звуки. Вона швидко сьорбала його [чай], не даючи спочинку, а то зразу ухопила стакан і вихилила до дна (Мирний, III, 1954, 278); Двоє незнайомих Сагайді бійців, сидячи під деревом, мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже.. молоко (Гончар, III, 1959, 318).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сьорбаю | сьорбаємо |
2 особа | сьорбаєш | сьорбаєте |
3 особа | сьорбає | сьорбають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сьорбатиму | сьорбатимемо |
2 особа | сьорбатимеш | сьорбатимете |
3 особа | сьорбатиме | сьорбатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сьорбав | сьорбали |
Жіночий рід | сьорбала | |
Середній рід | сьорбало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сьорбаймо | |
2 особа | сьорбай | сьорбайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сьорбаючи | |
Минулий час | сьорбавши |