сей
СЕЙ, ся, се, займ. вказ., заст. Цей. Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля,.. тихий голос поспитав його: «Чи ви знаєте сей будинок?» (Вовчок, I, 1955, 351); - Ти знаєш сього чоловіка? - Знаю, ваше благородіє... (Коцюб., І, 1955, 126); - Птиця води напитися прийшла та й перелетіла на сю сторону (Тют., Вир, 1964, 6); - Здоровесенькі були! - Паніматка йому з двору: Ви б до хати краще йшли, Ніж отута під сю пору (Граб., І, 1959, 370); Розлога яблуня коло тину росла, рясно родила, а сю весну і не розвивалася! (Горд., Чужу ниву.., 1939, 109); Звістка Іванова про три сотні гвинтівок, добуті сю ніч Артемовим загоном, сповнила серце його гордістю за товаришів (Головко, II, 1957, 618); [Єпископ (надіває одного персня собі на палець, а другого держить в руці): ] Сей перстень я віддам... (Л. Укр., II, 1951, 497); Проїхали [козаки] й мимо сих. Що ближче к царському намету, то все труднійш [трудніше] було пробиратись (П. Куліш, Вибр., 1969, 165); У сю величну хвилину тихо розгортаються кущі і на галяву виходить - Хо (Коцюб., І, 1955, 149); За сюю капосну дурницю Полаяли [люди] Синицю Та й розійшлись (Гл., Байки.., 1959, 85); - Дмитре! - крикнула нелюдським голосом Маруся. - Дмитре!.. - Але вітер підхопив сей безсильний крик, ударив ним о сотні стволів, роздробив, знищив... (Хотк., II, 1966, 221); - Се ж найгірше в світі лихо - непрозора, горда туга... (Л. Укр., І, 1951, 435); У нашого народу сього рідко буває, щоб хто виявив, як йому добре з любим подружжям (Барв., Опов.., 1902, 143); - Щоб не прийшлося знову до старих вертатися. - Ні, сього не буде (Мирний, III, 1954, 154); Стежка була добре втоптана, - се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (Фр., III, 1950, 10); - Коли На раду тиху, на розмову, Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? (Шевч., II, 1963, 7).
Де се видано див. виданий2; Ні в сих ні в тих; Ні в тих ні в сих див. той; Ні з сього ні з того; Ні з того ні з сього див. той; Ні се ні те; Ні те ні се див. той; Остатися ні в сих ні в тих див. оставатися; Переводитися (перевестися) ні на се ні на те див. переводитися; Перед сим див. перед; Сей світ див. світ2; Сими днями - те саме, що Цими днями (див. день). Вийде [книжка] сими днями (Коцюб., III, 1956, 372).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сей | ся | се | сі |
Родовий | сього | сієї | сього | сих |
Давальний | сьому | сій | сьому | сим |
Знахідний | сей, сього | сю | се | сі, сих |
Орудний | сим | сією | сим | сими |
Місцевий | на/у сьому, сім | на/у сій | на/у сьому, сім | на/у сих |
сіяти
СІЯТИ, сію, сієш, недок. 1. перех. і без додатка. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи його. Прийшла пора сіяти, а в людей нема ні зерна (Кв.-Осн., II, 1956, 135); Хазяїн сіяв овесець; Була у його нивка невелика (Гл., Вибр., 1951, 29); Вийшли в поле сіяти. Незвичайною була сівба над Дніпром у сорок четверту весну (Довж., І, 1958, 388); Озимина зеленіє, сходить рання ярина, сіють пізню (Вишня, І, 1956, 341); * Образно. Не нарікаю ні на кого.. Орю Свій переліг - убогу ниву! Та сію слово (Шевч., II, 1963, 402).
Під маркер сіяти див. маркер2; Сіяти наволоком див. наволоком; Сіяти під покрив див. покрив; Сіяти по скибі див. скиба.
@ Сіяти грішми (грошима) - те саме, що Сипати грішми (грошима) (див. сипати); Сіяти гроші - губити гроші. Пані, походжаючи по двору, вздріла і зняла [карбованця]. - Се, певно, ти гроші сієш? - каже на пана (Вовчок, І, 1955, 130); Тихо (тиша), хоч мак (маком) сій див. мак; Уроджуватися (уродитися) там, де [і] не сіяли - з'являтися там, куди не запрошували, де не чекали. Він вроджувався й там, де його не сіяли, і підбивав хліборобів або палити панів, або скіпати з них лучину (Стельмах, І, 1962, 614); Кореспонденти - це такі люди, що можуть вродитися навіть там, де їх і не сіяли (Собко, Біле полум'я, 1952, 156).
2. перех. і без додатка. Висіваючи зерно, насіння, займати ним яку-небудь ділянку землі; засівати. - Весна прийде, земля тепер своя, а чим сіяти? Гречки та проса он по вузлику в чулані зосталось (Гончар, II, 1959, 150); Вигадав [дикун] колись Нечуване і небувале диво - Загострену карлючку - землю дряпать, Щоб землю сіяти і мати хліб (Рильський, II, 1960, 60).
3. перех., етн. Розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи з Новим роком; посівати. Хлоп'ям на Новий рік ішов я з торбиною зерна в село,.. У кожній хаті на долівку Пшениці жменьку сіяв я (Павл., Бистрина, 1959, 17).
4. перех., біол. Поміщати мікроорганізми в живильне середовище для вирощування.
5. перех., перен. Поширювати серед людей (освіту, ідеї, чутки і т. ін.). Він, Іван, у «Суєті» Сіяв мислі золоті Про мистецтво для народу (Рильський, III, 1961, 61); // Викликати у людей яке-небудь почуття, створювати певний настрій і т. ін. А може ж, воно [дитя] миле було та втішне?.. А може ж, воно щастя сіяло доокола і радість?.. (Хотк., II, 1966, 267); Близьке гуркотіння бою сіяло невиразне передчуття лиха (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 20); Сіяти ворожнечу; Сіяти ненависть.
@ Сіяти недобру славу (недобрі вісті) див. недобрий; Сіяти паніку див. паніка; Сіяти розбрат див. розбрат1; Сіяти розумне, добре, вічне - вести велику освітньо-виховну роботу, знайомити з передовими ідеями; Сіяти смерть див. смерть.
6. перех. Пропускаючи що-небудь через сито, решето і т. ін., відокремлювати менші часточки від більших, очищати від сторонніх домішок. У коморі сіє наша наймичка муку та й співає (Стеф., III, 1954, 121); Мати вже сіяла борошно на лаві на галушки, а Христя поросяті готувала (Головко, II, 1957, 86); * Образно. Небо сіє дрібненький дощик на густе сито (Коцюб., II, 1955, 53).
7. перех., перен. Розсипати рясні опади (про хмару). Хмара сіяла й сіяла - щедро, не жалуючи (Вас., Вибр., 1954, 69); Осінь, осінь... Холодно й непривітно ставало на голих вершинах тут, близько неба. Сіре воно, повзуть безконечним полотном хмари, сіючи дощ (Хотк., II, 1966, 266); Торкаючись дахів теремів, пливли і сіяли мряку важкі хмари (Скл., Святослав, 1959, 76); // неперех. Падати на землю (про густий, дрібний дощ, сніг і т. ін.). Дощ, як крізь підситок, сіяв густий та дрібний (Мирний, І, 1949, 327); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик (Коцюб., II, 1955, 323); Сіяв дрібний, вогкий сніжок (Вас., II, 1959, 39); Стояла пізня осінь. Сіяла мжичка (Сенч., На Бат. горі, 1960, 36); // безос. Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу (Тют., Вир, 1964, 11).
8. перех., у сполуч. із сл. світло, проміння, перен. Поширювати перев. неширокою смугою. М'які лампи денного світла сіяли на землю срібне світло (Кучер, Голод, 1961, 453); Світанок сіє Своє проміння в ясноті (Мал., Книга.., 1954, 5).
СІЯТИ, яю, яєш, недок., уроч. Те саме, що сяяти. Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, Та любо, як у раї (Шевч., І, 1963, 310); Ніч ясна була та тиха, місяць сіяв серед неба (Федьк., Буковина, 1950, 68); Світло од груби золотить протилежну стіну, і круг Стасикової голови сіяє німб (Коцюб., II, 1955, 254); Її очі сіяли, обличчя злегка зашарілось, рухи стали жвавіші (Л. Укр., III, 1952, 502); Дідона сіяла красою і йшла в осереддя Праці і всіх закликала до міста майбутнього братись (Зеров, Вибр., 1966, 236); Племенам і народам, наче сонце, Його [В. І. Леніна] ім'я сіятиме завжди! (Павл., Бистрина, 1959, 7).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сію | сіємо |
2 особа | сієш | сієте |
3 особа | сіє | сіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сіятиму | сіятимемо |
2 особа | сіятимеш | сіятимете |
3 особа | сіятиме | сіятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сіяв | сіяли |
Жіночий рід | сіяла | |
Середній рід | сіяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сіймо | |
2 особа | сій | сійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сіючи | |
Минулий час | сіявши |