твердиня
ТВЕРДИНЯ, і, ж . 1. перев. уроч. Те саме, що фортеця. Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами (Н.-Лев., 11, 1956, 219); Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр., І, 1951, 126); Вставлені в два ряди гармати захищали міцну твердиню (Кач., II, 1958, 455); * Образно. Наступ на таємниці плазми розгорнувся широким фронтом. Але ця хистка, майже безтлінна матерія виявилася неприступною твердинею (Наука.., 8, 1962, 13).
2. чого або з означ., перен. Надійна опора, заслона, захист. Мій брате могутній, Львове, Твердинею правди стій! (Забашта, Вибр., 1958, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | твердиня | твердині |
Родовий | твердині | твердинь |
Давальний | твердині | твердиням |
Знахідний | твердиню | твердині |
Орудний | твердинею | твердинями |
Місцевий | на/у твердині | на/у твердинях |
Кличний | твердине | твердині |