тихіший
ТИХІШИЙ, ТИХШИЙ, а, е. Вищ. ст. до тихий. - Я привела на світ дитину, - говорила Броня ще тихішим голосом, як досі (Март., Тв., 1954, 449); Нецікава стала Тетяна: і погляд боязкий, мова тихіша, ніби й сама понижчала, з лиця спала (Вас., II, 1959, 104); Голда протискувалась крізь людей, маючи намір знайти тихішу місцину, щоб побути на самоті, помріяти (Ткач, Арена, 1960, 61); Спустіло поліське подвір'я; не тупочуть коні, не торохтять коляси. І панночка тихша: не лає, не б'є, не обскаржує, - все сидить та думає (Вовчок, І, 1955, 113); Коли піднялися всі бійці і витягли озброєння, тоді підійшов, нарешті, і Хома, який в міру наближення його черги ставав усе тихішим, малопомітним (Гончар, ІІІ, 1959, 102); Килина з відром у руках шпарко пробігає до лісового потока, з гуркотом набирає відром воду і вертається назад уже трохи тихшою ходою (Л. Укр., III, 1952, 255).
@ Тихіший (тихший) [від] води, нижчий [від] трави див. трава; Тихіший (тихший) води (за воду) - те саме, що Тихіший (тихший) [від] води, нижчий [від] трави (див. трава). Стала вона тихша води, у всьому догоджає чоловікові, а він ніяк не прощає зради (Шиян, Баланда, 1957, 177); Для Федора Іполитовича теж було новиною, що тихіший за воду Сергій сміє, та ще так нечемно, перебивати відповідальніішого колегу (Шовк., .Людина.., 1962, 315).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тихіший | тихіша | тихіше | тихіші |
Родовий | тихішого | тихішої | тихішого | тихіших |
Давальний | тихішому | тихішій | тихішому | тихішим |
Знахідний | тихіший, тихішого | тихішу | тихіше | тихіші, тихіших |
Орудний | тихішим | тихішою | тихішим | тихішими |
Місцевий | на/у тихішому, тихішім | на/у тихішій | на/у тихішому, тихішім | на/у тихіших |