токар
ТОКАР, я, ч. Робітник, фахівець з механічної обробки металу, дерева й інших матеріалів способом обточування на верстаті. Був колись Павло Жуков не останнім токарем... (Донч., Вибр., 1948, 39); Наші токарі працюють на швидкостях, яких раніше не могла собі уявити найпалкіша фантазія - 1500 метрів за хвилину! (Літ. газ., 7.IX 1960, 1); * У порівн. - Від нас передусім залежатиме успіх цього бою, - говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (Гончар, III, 1959, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | токар | токарі |
Родовий | токаря | токарів |
Давальний | токареві, токарю | токарям |
Знахідний | токаря | токарів |
Орудний | токарем | токарями |
Місцевий | на/у токарі, токареві | на/у токарях |
Кличний | токарю | токарі |