топорище
ТОПОРИЩЕ, а, с. Держак сокири. Ще хвиля, і їй довелось би, пошарпаній, кровавій, упасти з каменя, бо топорище було закоротке супроти лап величезного звіра (Фр., VI, 1951, 19); Довбуш, озброєний рушницею, ножем і сокирою на короткому топорищі, пішов схилом гори до букового лісу (Гжицький, Опришки, 1962, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | топорище | топорища |
Родовий | топорища | топорищ |
Давальний | топорищу | топорищам |
Знахідний | топорище | топорища |
Орудний | топорищем | топорищами |
Місцевий | на/у топорищі | на/у топорищах |
Кличний | топорище | топорища |