торох
ТОРОХ, виг . 1. Звуконаслідування, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо.
2. розм. Уживається як присудок за знач. торохнути й торохнутися. Гуде, свистить, несеться піка, Як зверху за курчам шульпіка, Торох Рутульця в лівий бік! (Котл., І, 1952, 294); Коли це вчора, тільки що щедрівників та Меланку одбули, чую - щось торох у вікно (Л. Янов., І, 1959, 463).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | торох | торохи |
Родовий | тороху | торохів |
Давальний | торохові, тороху | торохам |
Знахідний | торох | торохи |
Орудний | торохом | торохами |
Місцевий | на/у тороху | на/у торохах |
Кличний | тороху | торохи |