трепетний
ТРЕПЕТНИЙ, ТРЕПІТНИЙ, а, е. Те саме, що тремтливий. Обабіч дороги кучерявляться молоді трепетні тополі (Цюпа, На крилах.., 1961, 68); У вікно зазирають трепітні листочки жасмину (Грим., Син.., 1950, 83); Карпо рвучко обійняв, пригорнув її, гарячу й трепетну, до своїх грудей (Шиян, Баланда, 1957, 152); Не раз хотілося мені Намалювати по-новому Вечірні трепетні вогні (Рильський, II, 1960, 45); Хоче [Терентій] скочити з коня, і враз його моторошно пересмикує чийсь трепетний від радості й хвилювання голос (Стельмах, І, 1962, 499); - Не хвилюйся, моя трепетна лань, - лагідно озвався [батько до матері] (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 145); В одній кохтині, легка, трепетна від радості і щастя, вона перебігла в одну мить через двір (Збан., Переджнив'я, 1960, 201).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трепетний | трепетна | трепетне | трепетні |
Родовий | трепетного | трепетної | трепетного | трепетних |
Давальний | трепетному | трепетній | трепетному | трепетним |
Знахідний | трепетний, трепетного | трепетну | трепетне | трепетні, трепетних |
Орудний | трепетним | трепетною | трепетним | трепетними |
Місцевий | на/у трепетному, трепетнім | на/у трепетній | на/у трепетному, трепетнім | на/у трепетних |