тс
ТС, ТСС, виг. Уживається як заклик до тиші, мовчання. В сусідній хаті почувся дитячий регіт і крик. Пані Чубинська кинулась туди. - Тс! цитьте!.. (Коцюб., II, 1955, 164); - Тс! - озирнувся на них з переднього ряду рудий солдат (Головко, II, 1957, 519); - Тсс... За дверима - нікого? (Рильський, І, 1960, 320).