увивати
УВИВАТИ (ВВИВАТИ), аю, аєш, недок., УВИТИ (ВВИТИ), ув'ю, ув'єш; мн. ув'ють; док., розм . 1. Те саме, що обвивати. Кинулась, засяяла Маріка, в очах і надія, і жагуче благання; як легенький папірець до магніту, влипла до материних грудей, шию ручицями увила (Вас., II, 1959, 214); Волам роги, як те вільце, червоними та блакитними широченними стрічками ввили [козаки], вінки з дубового листа та з золотих гвоздиків на шиї волам повішали (П. Куліш, Вибр., 1959, 267).
2. Звивати, сплітати. Ой увили віночок З зеленої рути; Ой кого я вірне [вірно] люблю, З тим мені не бути (Пісні та романси.., І, 1956, 267); * Образно. А ранок не забарився. Такий умитий та веселий, через гори перекочується, на туманах гойдається, смереки прибирає красно, віночки увиває з хмар (Ю. Янов., І, 1954, 38).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увиваю | увиваємо |
2 особа | увиваєш | увиваєте |
3 особа | увиває | увивають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увиватиму | увиватимемо |
2 особа | увиватимеш | увиватимете |
3 особа | увиватиме | увиватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | увивав | увивали |
Жіночий рід | увивала | |
Середній рід | увивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увиваймо | |
2 особа | увивай | увивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | увиваючи | |
Минулий час | увивавши |