умгу
УМГУ, виг . 1. Уживається для вираження ствердження чого-небудь. Провела [Юля] руками по щоках, стурбовано запитала: - Я червона? - Умгу (Тют., Вир, 1964, 246).
2. Уживається для вираження сумніву, недовір'я, невпевненості і т. ін. - Умгу! - промимрив боярин. - А чи доводилося вам, панове посланці, раніш бувати у його величності на прийомах, чи чували вже монаршу розмову... (Ле, Хмельницький, І, 1957, 98).