усміх
УСМІХ, у, ч. Те саме, що усмішка 1. Вона прийняла [подарунок], подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Л. Укр., III, 1952, 485); На якусь мить Неля глянула мені у вічі, і враз її очі спалахнули, на щоках заграв рум'янець, а на устах розцвів усміх - щирий, теплий, привабливий (Збан., Незабутнє, 1953, 16); Офіцер прикусив губу, стримуючи скептичний усміх (Гончар, Таврія.., 1957, 367).
@ Кривий усміх див. кривий; Пускати (пустити) усміх див. пускати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | усміх | усміхи |
Родовий | усміху | усміхів |
Давальний | усміхові, усміху | усміхам |
Знахідний | усміх | усміхи |
Орудний | усміхом | усміхами |
Місцевий | на/у усміху | на/у усміхах |
Кличний | усміху | усміхи |