утвердження
УТВЕРДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. утвердити і утвердитися. То були часи утвердження радянського ладу в робітничо-селянській Росії (Смолич, V, 1959, 9); Шлях, що його пройшли письменники Спілки радянських письменників, - це шлях боротьби за консолідацію літературних сил, за утвердження методу соціалістичного реалізму (Вітч., 10, 1967, 167).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | утвердження | утвердження |
Родовий | утвердження | утверджень |
Давальний | утвердженню | утвердженням |
Знахідний | утвердження | утвердження |
Орудний | утвердженням | утвердженнями |
Місцевий | на/у утвердженні | на/у утвердженнях |
Кличний | утвердження | утвердження |