утішатися
УТІШАТИСЯ (ВТІШАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., УТІШИТИСЯ (ВТІШИТИСЯ), шуся, шишся, док., ким, чим, без додатка і заст. на кого - що. 1. Відчувати втіху, ставати радісним, задоволеним. Еней побідой утішався (Котл., І, 1952, 267); Старий Корній утішається онуками... (Гр., І, 1963, 430); Яка радість - наші діти. Весела й дзвінка радість. Втішаються, радіють батьки: чудесна зміна росте (Ковінька, Кутя.., 1960, 51); [Річард:] Я так утішився, як ти приїхав до нас в колонію! Вітав я друга в тобі, мій Джонатане! (Л. Укр., III, 1952, 48); // рідко. Виявляти, висловлювати радість, задоволення. Горпина утішалася перед Христею своїми дітьми, котрі на полу натоптувались пирогами (Мирний, III, 1954, 330); // Розважатися, веселитися. Недовго й ти, моя панно, Будеш утішатись Та по балах у веселих Таночках звиватись (Л. Укр., І, 1951, 7).
2. Переставати відчувати сум, неспокій, хвилювання і т. ін. Мати почала його вговоряти та тішити якомога.. Тільки що Кармель нічим не втішається, нічим не успокоюється (Вовчок, І, 1955, 348); Спершу таки була пожурилася мати та й утішилася: живе [Артем] непогано і матір таки не забуває - хоч зрідка, а приїздить у гості (Головко, II, 1957, 233); Чоботи були великі, але він відразу ж утішився: «Перешию» (Тют., Вир, 1964, 422).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утішаюся | утішаємося |
2 особа | утішаєшся | утішаєтеся |
3 особа | утішається | утішаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утішатимуся | утішатимемося |
2 особа | утішатимешся | утішатиметеся |
3 особа | утішатиметься | утішатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | утішався | утішалися |
Жіночий рід | утішалася | |
Середній рід | утішалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утішаймося | |
2 особа | утішайся | утішайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | утішаючись | |
Минулий час | утішавшись |