фанатик
ФАНАТИК, а, ч. 1. Надзвичайно релігійна людина, що нетерпимо ставиться до інших вірувань, іновірців. Стрибайло був, як і Боболій, запеклим католицьким фанатиком, ніщо його не спиняло, ніщо і не лякало (Стор., І, 1957, 383); Малювати доводилося потай, бо мусульманський закон забороняє зображувати тварин, і людей, і фанатики-бухарці, впіймавши його на гарячому, могли б і штрикнути його кинджалом або придушити (Тулуб, В степу.., 1964, 180).
2. перен. Людина, пристрасно віддана якій-небудь справі, захоплена якоюсь ідеєю, що нерідко робить таку людину однобічною, обмеженою. За хвилину перед Огеєм сиділа вже не прибита нещастям мати, а людина діла, фанатик великої справи і знавець юнацької душі (Досв., Вибр., 1959, 243); Фанатиків Сокорина не любив за їхню упертість і небажання глянути на життя зрячими очима (Кочура, Родина.., 1962, 269); Казали, що Сафарова ніщо не цікавило, крім дорученої йому справи. Це - фанатик будівництва, людина кам'яної волі (Донч., II, 1956, 278).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фанатик | фанатики |
Родовий | фанатика | фанатиків |
Давальний | фанатикові, фанатику | фанатикам |
Знахідний | фанатика | фанатиків |
Орудний | фанатиком | фанатиками |
Місцевий | на/у фанатику, фанатикові | на/у фанатиках |
Кличний | фанатику | фанатики |