фронтовик
ФРОНТОВИК, а, ч. Той, хто перебуває або був на фронті (у 3 знач.) в діючій армії. - Може, тому, що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч,- уголос міркував зараз Антонович,- може, саме тому він пізнає, краще за інших, справжню ціну життя (Гончар, III, 1959, 282); Колишні фронтовики є на кожному підприємстві (Ком. Укр., 6, 1967, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фронтовик | фронтовики |
Родовий | фронтовика | фронтовиків |
Давальний | фронтовикові, фронтовику | фронтовикам |
Знахідний | фронтовика | фронтовиків |
Орудний | фронтовиком | фронтовиками |
Місцевий | на/у фронтовику, фронтовикові | на/у фронтовиках |
Кличний | фронтовику | фронтовики |