халява
ХАЛЯВА, и, ж. 1. Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку. Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи з кривими закаблуками, драними халявами (Мирний, III, 1954, 391); Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (Тулуб, В степу.., 1964, 125); Чоботи з жовтої юхти, з довгими дебелими халявами справді здавались непомірними і важкими для легкої, красивої фігури Черниша (Гончар, III, 1959, 330); *У порівн. Роксолана знизу дивилась на обличчя Михайликове, від сонця чорне, як халява (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 16).
◇ Лизати халяви (халяву) в кого - підлабузнюватися до кого-небудь. Стояли ліктори, а цар... Самодержавний государ! Лизав у ліктора халяву, Щоб той йому на те, на се... Хоч півдинарія позичив (Шевч., II, 1963, 350); Робити з губи халяву див. губа1; Робити з писка халяву див. писок; Розпустити язика (морду), як (мов) халяву - те саме, що лаятися 1. - Годі лиш, батьку! - крикне Брюховецький. - Чого се розпустив морду, як халяву? (П. Куліш, Вибр., 1969, 181); - Ти чого, відьмо.., язика, мов халяву, розпустила? (Стельмах, І, 1962, 465); Ускочити вище халяв - потрапити в яку-небудь біду, халепу. - Треба тікати звідси! - говорив Остап Соломії, оповідаючи їй свої спостереження, - а то ще вскочиш вище халяв (Коцюб., І, 1955, 375).
2. перен., лайл. Неохайна, розпутна чи скупа людина. Тут Бахус п'яний обізвався, Венеру лаяти начав..: - Пійди [піди] лиш ти к чортам, плюгава, Невірна, пакосна, халява! (Котл., І, 1952, 97); - А ти, кажеш літом і свічки не світиш! Жалієш грошей. Ех ти, халява (Мирний, IV, 1955, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | халява | халяви |
Родовий | халяви | халяв |
Давальний | халяві | халявам |
Знахідний | халяву | халяви |
Орудний | халявою | халявами |
Місцевий | на/у халяві | на/у халявах |
Кличний | халяво | халяви |