харчувати
ХАРЧУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. Давати кому-небудь їжу; годувати. Уже ж се мусить всякий знати, Що військо треба харчовати [харчувати] (Котл., І, 1952, 192); Як вони молотили в о. Артемія жито, то наймички погано їх харчували (II.-Лев., IV, 1956, 151); То була громадська господа, там харчували дітей червоноармійців села та безпритульних, що жили в родинах колгоспників (Ле, Мої листи, 1945, 31).
2. перех. Утримувати кого-небудь. Пасічникуванням заробляв [дід] собі хліб та харчував свою бабу й приймачку (Н.-Лев., IV, 1956, 196).
3. перех., перен., розм. Бути джерелом засобів до існування; годувати.
4. перех., рідко. Забезпечувати живі організми поживними речовинами, водою і т. ін.; живити. Кров тече від серця артеріями і розносить по всьому організму життєдайні й життєтворчі речовини, харчує весь організм (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 201).
5. неперех., діал. Їсти. - Я не маю часу, я не маю часу. Бійтеся бога, люди добрі! Ви вже харчували, а у мене ще й дрібки у роті не було (Хотк., II, 1966, 14); Майстер скінчив свою роботу і харчував коло стола (Черемш., Тв., 1960, 68).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | харчую | харчуємо |
2 особа | харчуєш | харчуєте |
3 особа | харчує | харчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | харчуватиму | харчуватимемо |
2 особа | харчуватимеш | харчуватимете |
3 особа | харчуватиме | харчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | харчував | харчували |
Жіночий рід | харчувала | |
Середній рід | харчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | харчуймо | |
2 особа | харчуй | харчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | харчуючи | |
Минулий час | харчувавши |