хвалебний
ХВАЛЕБНИЙ, а, е. 1. Сповнений похвал. Тим неситим очам, Земним богам-царям, І плуги, й кораблі, І всі добра землі, І хвалебні псалми Тим дрібненьким богам (Шевч., II, 1963, 386); Панич читав, читав і читав святу книжку. З покаянних канонів він перейшов до хвалебних акафістів (Крим., Вибр., 1965, 418); Це була відповідь тим віршоробам, які загрузли в шкільній схоластиці і хвалебні оди тиранам видають за поезію (Кол., Терен.., 1959, 45).
2. Який виражає похвалу, схвалення. - Його рецензії на мою гру, хоч були завжди «хвалебні», але хай бог простить йому їх стиль (Л. Укр., III, 1952, 698); Перший голос здивовано сказав: - Так оце він і є? Антін Шаблій? Молодчина! - ..Шаблій не чув під собою землі. Це були його найкращі хвилини - ніби ненароком підслуховувати такі хвалебні розмови (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 113).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хвалебний | хвалебна | хвалебне | хвалебні |
Родовий | хвалебного | хвалебної | хвалебного | хвалебних |
Давальний | хвалебному | хвалебній | хвалебному | хвалебним |
Знахідний | хвалебний, хвалебного | хвалебну | хвалебне | хвалебні, хвалебних |
Орудний | хвалебним | хвалебною | хвалебним | хвалебними |
Місцевий | на/у хвалебному, хвалебнім | на/у хвалебній | на/у хвалебному, хвалебнім | на/у хвалебних |