холуйство
ХОЛУЙСТВО, а, с. , розм. Поведінка, вчинки холуя. Серед майстерно змальованих портретів «супутників» і підручних Пузиря [в комедії І. Карпенка-Карого «Хазяїн»] - майбутній великий хазяїн, права рука мільйонера Феноген, в якому поєдналося холуйство з грабіжництвом, лицемірство з блюзнірством (Іст. укр. літ., І, 1954, 459); [Вересай:] Хто ці політичні пройдисвіти, що оточили вас цілою системою холуйства і робили за вашою спиною, що хотіли (Мик., І, 1957, 395); Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (Сим., Земне тяжіння, 1964, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | холуйство | холуйства |
Родовий | холуйства | холуйств |
Давальний | холуйству | холуйствам |
Знахідний | холуйство | холуйства |
Орудний | холуйством | холуйствами |
Місцевий | на/у холуйстві | на/у холуйствах |
Кличний | холуйство | холуйства |