ци
ЦИ1, спол., діал. Чи. І злинули [опришки] буйно, гучно, з криками.. Щоб одразу все село знало. Щоб збігалися дивуватися.. Та й щоб кожна Настунька ци там Парасочка знала, ..що пора вже Венері спішити назустріч Марсові (Хотк., II, 1966, 185); - Не відаю, ци загримить мов ім'я, а коні гримітимуть (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 205).
ЦИ2, част., діал. Чи.- Ци тобі, Юрчикд, не сталось чого лихого? (Коцюб., II, 1955, 342).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ци | |
Родовий | ци | |
Давальний | ци | |
Знахідний | ци | |
Орудний | ци | |
Місцевий | на/у ци | |
Кличний | ци |