чарочка
ЧАРОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чарка 2. Дригожила налив чарочки і розмашисто, з задоволеним виглядом погладив борідку.- Ну ж, вип'ємо за наше здоров'я, щоб краще жилося! (Коцюба, Нові береги, 1959, 269); Мати тремтячими руками розставляла олов'яні чарочки (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 48); Випили [Власов і Галина] по чарочці (Мирний, IV, 1955, 145); Який час Семен їв, як звичайно, мовчки, але похмільна чарочка дражнила язика до розмови (Л. Укр., III, 1952, 668); Часом хатнє виховання нерозважно поєднують з чарочкою. - На, синок, хильни (Ковінька, Кутя.., 1960, 51); - Ого, баба Вівдя.. ще чарки не пропустить. Як у тій пісні співається: до роботи рука дрижить, а чарочку добре держить (Збан., Переджнив'я, 1960, 417).
◇ Зазирати в чарочку див. зазирати; Полюбляти чарочку - любити випити. [Олександра Олексіївна:] Гість наш полюбляє чарочку (Баш, П'єси, 1958, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чарочка | чарочки |
Родовий | чарочки | чарочок |
Давальний | чарочці | чарочкам |
Знахідний | чарочку | чарочки |
Орудний | чарочкою | чарочками |
Місцевий | на/у чарочці | на/у чарочках |
Кличний | чарочко | чарочки |