часто-густо
ЧАСТО-ГУСТО, присл. Дуже часто, майже весь час. Романко ходив до школи, приносив якісь книжки від вчителя та часто-густо голосно марив про те, що то буде, як він вивчиться та зробиться великим паном (Коцюб., І, 1955, 101); Тут їх не дістануть ворожі кулемети, проте вогонь артилерії і мінометів часто-густо обрушується саме на них (Гончар, III, 1959, 203); Вийшовши з стін школи, десятикласники часто-густо самі, без допомоги своїх вчителів-наставників вирішували, як бути (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 20).