чванитися
ЧВАНИТИСЯ, нюся, нишся, недок. Виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь. [Виборний:] Панночки дуже чваняться собою і вередують женихами: той не гарний, той не багатий (Котл., II, 1953, 20); Було, шляхта, знай, чваниться, День і ніч гуляє (Шевч., І, 1963, 79); - В батьків та матерів є звичай чванитись своїми дочками та синами (Н.-Лев., IV, 1956, 338); Зимою в ріжнатих, весною в тачанці По селах літає і чваниться Струк (Перв., II, 1958, 350); *Образно. На тих галявинах тільки шипшина сміється червоними губами та глід чваниться разками коралів (Донч., IV, 1957, 56).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чванюся | чванимося |
2 особа | чванишся | чванитеся |
3 особа | чваниться | чваняться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чванитимуся | чванитимемося |
2 особа | чванитимешся | чванитиметеся |
3 особа | чванитиметься | чванитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чванився | чванилися |
Жіночий рід | чванилася | |
Середній рід | чванилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чваньмося | |
2 особа | чванься | чваньтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чванячись | |
Минулий час | чванившись |