чир
ЧИР1, у, ч., діал. Трут, губка. В лісі пастух, З бука чиру надерши, У воді мочить, сушить, потім Б'є й толочить найперше, Поки губка та зм'якне, як пух, І візьметься в ній сила, З-під удару підхопивши вмить Яру іскру з кресила [кресала] (Фр., XII, 1953, 502).
ЧИР2, у, ч.,діал. Страва з кукурудзяної або вівсяної муки, вид саламати. На вечерю посьорбав рідкого чиру з молоком, і на хвилю стало йому ніби легше (Фр., І, 1955, 176); Мати купила кукурудзяної муки й зварила чиру (Казки Буковини, 1968, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чир | чири |
Родовий | чиру | чирів |
Давальний | чирові, чиру | чирам |
Знахідний | чир | чири |
Орудний | чиром | чирами |
Місцевий | на/у чирі | на/у чирах |
Кличний | чире | чири |