чолов'яга
ЧОЛОВ'ЯГА, и, ч., розм. 1. Збільш. до чоловік. До кабінету зайшов високий, дебелий чолов'яга у білому халаті (Дмит., Обпалені.., 1962, 138); Артур мав низький глухуватий голос, що так не пасував до його дебелої статури зрілого чолов'яги (Хор., Місто.., 1962, 37); Фан Савич, високий, з офіцерською виправкою, худорлявий чолов'яга років п'ятдесяти з гаком, зовсім не був схожий на художника (Збан., Сеспель, 1961, 198).
2. Те саме, що чоловік 1, 3. Еней, правдивий чолов'яга, Побачивши такий нелад, Що вража, зрадивши, ватага Послать фригійців дума в ад, Кричить: - Чи ви осатаніли! (Котл., І, 1952, 284); - Зять собі й нічого чолов'яга, але дочка моя вдалась лиха-прелиха... (Н.-Лев., IV, 1956, 278); Карпенко - славний чолов'яга, він увесь - як на долоні, й крихти за душею не втаїть (Гуц., Скупана.., 1965, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чолов'яга | чолов'яги |
Родовий | чолов'яги | чолов'яг |
Давальний | чолов'язі | чолов'ягам |
Знахідний | чолов'ягу | чолов'яг |
Орудний | чолов'ягою | чолов'ягами |
Місцевий | на/у чолов'язі | на/у чолов'ягах |
Кличний | чолов'яго | чолов'яги |