"Чудак" - суржик. В українській мові треба використовувати "дивак"
Чудак
ЧУДАК, а, ч. Те саме, що дивак. - Скільки нервів поскубли, скільки крові попсували мені любі мої землячки! Ще до всього дурнем зробили, чудаком ославили... (Вас., І, 1959, 379); - Чудак ти, їй-богу: гармонію ж купимо!.. (Кос., Новели, 1962, 177); Я вирячив очі й спантеличено розтулив рота.. Таких чудаків мені ще не доводилося бачити (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чудак | чудаки |
Родовий | чудака | чудаків |
Давальний | чудакові, чудаку | чудакам |
Знахідний | чудака | чудаків |
Орудний | чудаком | чудаками |
Місцевий | на/у чудаку, чудакові | на/у чудаках |
Кличний | чудаче | чудаки |
дивак
ДИВАК, а, ч. Той, хто своєю поведінкою і вчинками викликає здивування. І тепер є такі поодинокі диваки серед людей, які вміють володіти пером і уявляють, що вони особисто дещо становлять собою.. (Ленін, 29, 1951, 41); Доктор Гук, адвокат, старий холостяк і дивак, відомий у околиці тим, що в ресторан чи кафе приносив з собою свою ложечку (Вільде, Сестри.., 1958, 182).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дивак | диваки |
Родовий | дивака | диваків |
Давальний | дивакові, диваку | дивакам |
Знахідний | дивака | диваків |
Орудний | диваком | диваками |
Місцевий | на/у диваку, дивакові | на/у диваках |
Кличний | дивакаче | диваки |