чужоземець
ЧУЖОЗЕМЕЦЬ, мця, ч. Людина родом з чужих земель, представник чужої країни, держави; іноземець. ..торгівля приваблювала до Афін дуже багато чужоземців.. (Енгельс, Походж. сім'ї.., 1948, 90); Через знайомих чужоземців він, увійшов в значні доми петербурзької аристократії й навіть був вхожий до двору (Н.-Лев., І, 1956, 422); Розкріпачення сотень мільйонів людей від вікового гноблення чужоземцями, від іноземної експлуатації відбувається нестримно швидко (Ком. Укр., 10, 1960, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чужоземець | чужоземці |
Родовий | чужоземця | чужоземців |
Давальний | чужоземцеві, чужоземцю | чужоземцям |
Знахідний | чужоземця | чужоземців |
Орудний | чужоземцем | чужоземцями |
Місцевий | на/у чужоземці | на/у чужоземцях |
Кличний | чужоземцю | чужоземці |